Ну, почнемо з того, що полювання на хижака Волинь — це не просто виїхав і постріляв. Це ти проти нього. Він тебе чує за кілометр, бачить у темряві краще, ніж ти з тепловізором, і якщо десь помилишся — просто піде й посміється. Знаєте, як буває.
І от стою я якось у січні під Старою Вижівкою, мінус двадцять, вітер у лице, а вовк пройшов за 800 метрів — і все, ніби й не було.
Ареал хижаків Волині
Але ж спочатку треба знати, де їх шукати. Лисиця — всюди. Серйозно, від Шацьких озер до Цуманських лісів руда є скрізь. Особливо любить поля з кукурудзою, що залишилась після збору, і лісосмуги біля сіл. Я часто бачу сліди біля села Піща — там прямо стежки натоптані, як у місті тротуари.
Вовк — інша справа. Його більше на півночі: Ратнівський, Любомльський, Турійський райони. Біля Прип’яті, в тих болотах, де навіть єгері не завжди ходять. Якось у грудні їхав повз село Заболоття, а єгер каже — зграя з п’яти голів крутиться біля сміттєзвалища. Отак.
Єнот? Оце гість з Америки, який вже став своїм. Найбільше його в Ковельському, Володимирському, Шацькому районах — любить річки, озера, старі верби. Біля озера Тур колись бачив три штуки за вечір — сиділи на дереві й дивилися на мене, як коти.
До речі. Багато хто каже, що єнота стало більше, ніж лисиці в деяких угіддях. От дивина.
Тактика засідок та облав
От тактика. На лисицю найпростіше — з манком. Сидиш на краю поля, дмеш «раненого зайця» — і чекаєш. Іноді 10 хвилин, іноді три години. Я люблю місця біля села Жиричі — там поле велике, підхід з лісу, і руда виходить, як по годиннику.
На вовка манок теж працює, але рідше. Краще облава. Велика облава. Хлопців 20–30, флажки, гончаки — і вперед. Під Ратним якось брали зграю — три вовки вийшли на стрільців за пів дня. Адреналін до стелі.
Єнота беруть або з лайкою вночі, або просто на присадах біля водойм. Він виходить годуватись пізно, десь після півночі. Світити ліхтариком по очах — і все, видно, як неонова реклама.
І ще одне. На хижака часто ходять з тепловізором — без нього вночі складно. Але й зі звичайним ліхтариком беруть, якщо знати місця.
Коротко. Дуже.
Вибір зброї та патронів
А от зброя. На лисицю можна і дрібною дробом — п’ятірка, шістка. Але я люблю кулю — щоб шкуру не псувати. СП-12 чи «Гвоздь» на 50–70 метрів — ідеально.
На вовка — тільки куля. Калібр від 7,62×39 і вище. Я ходжу з .308 — б’є напевно. Патрон — напівоболонковий чи експансивний, щоб поклав одразу.
Єнота взагалі можна і дріб’яком, і пневматикою навіть, але я беру звичайну двостволку з сьомкою — шкура ціла, м’ясо теж.
От таблиця, що в мене в голові завжди:
| Хижак | Зброя | Патрон/дріб | Відстань |
|---|---|---|---|
| Лисиця | Гладкоствол / нарізне | 5–6 / куля | до 80 м |
| Вовк | Тільки нарізне | .308, .30-06 | до 200 м |
| Єнот | Гладкоствол | 7–9 | до 40 м |
Як казав дядько Микола, єгер з-під Заболоття, коли ми чистили лисицю біля його хати: «На вовка бери таку кулю, щоб він навіть не пискнув. Бо поранений сірий — це страшно».
Сезонні особливості поведінки хижаків
А от взимку хижак зовсім інший. Лисиця виходить вдень — голодна, шукає мишей по полю. Сліди видно, як на білому папері. Я любив січень — сніг, сонце, і руда біжить по цілині, ніби вогник.
Вовк взимку зграями ходить. Гон у січні-лютому — тоді найнебезпечніші. І найактивніші. Багато хто каже, що саме в лютому найчастіше їх беруть на облавах.
Єнот? Взимку спить. Але в відлигу вилазить. Якось у березні під Ковелем бачив свіжі сліди — мабуть, тепло стало, вирішив погуляти.
Осінь — час єнота й лисиці на приваді. Кидаєш курячі тушки чи рибу — і чекаєш. За тиждень-два починають ходити регулярно.
Перескакуючи — найважче на хижака ходити восени в листя. Шумно. Кожен крок чути за кілометр. Треба або чекати, або йти проти вітру дуже повільно.
Правила безпеки та законодавчі вимоги
Ну, і безпека. На вовка без жилета яскравого навіть не виїжджай на облаву. Бо стріляють з усіх боків. Я завжди беру помаранчевий, той, що світиться.
На лисицю вночі — ліхтарик на рушницю обов’язково. І ніколи не стріляй по очах, якщо не впевнений на 100 %. Бо це може бути собака сусіда.
Єнот — хитрий. Може вдавати мертвого. Підходь обережно, краще тикни палицею.
Закон? На вовка й лисицю — без лімітів, скільки візьмеш. Єнота теж можна. Але документи мають бути — контрольна картка, дозвіл на зброю. І в угіддях, де дозволено.
Або ні? Хоча, в деяких приватних господарствах просять попереджати, якщо спеціально на хижака йдеш.
І ще одне. Шкури здавай. Бо інакше єгер образиться. І наступного разу не покличе.
Отак. Полювання на хижака Волинь — це не трофей на стіну. Це гра. Це коли ти проти природи, яка розумніша за тебе. І коли виграєш — то це на все життя.
Короткий абзац. Просто.
А раптом різко — ненавиджу, коли люди стріляють лисицю просто так, щоб «шкідник». Шкуру не беруть, м’ясо викидають. Це не полювання. Це вбивство.
Тож ходіть з розумом. Шукайте. Чекайте. І коли руда вийде на 40 метрів, а ти її чисто візьмеш — зрозумієш, чому ми це любимо.
Бачите, як воно. Волинь дає хижака. Бери, але поважай.
От і все. Або ні — ще одне: якщо колись почуєте вночі виття біля Прип’яті — не лякайтесь. Це просто сірий співає. І десь там, у темряві, хтось уже сидить у засідці й чекає.