Ну, почнемо з того, що мисливські господарства Волині – це не просто шматок лісу з табличкою. Це цілі світи. Один – біля Світязя, інший – десь за Турійськом, третій – під Цуманню, де сосни такі, що голова крутиться. І кожен зі своїм характером, розумієте.
Якось їхав я з Луцька на Шацьк, повз ту заправку WOG, що біля повороту на Пульмо, і думаю – а куди ж саме завернути цього разу? Бо вибір є.
Приватні та державні господарства Волині
Але ж є різниця, величезна різниця між державними угіддями й приватними. У державних – дешевше, але й людей більше, і єгері не завжди встигають. Приватні – дорожче, але тебе зустрічають, як людину. От дивина.
До речі. Багато хто каже, що найкраще – це коли господарство належить лісгоспу, але має свого єгеря, який там живе роками. Наприклад, у Турійському районі є таке – ніби державне, а на ділі дбають, як за своє.
І ще одне. Приватні часто здають на вихідні під компанії. Знаю одне біля села Журавлине – там і альтанки, і мангали, і баня на дровах. Але полювання там теж є. Серйозне.
Коротко. Дуже.
Доступні види полювання
Та от що цікавить кожного мисливця – на кого тут можна полювати по-справжньому. Кабан – є майже скрізь. Особливо в угіддях біля Старої Вижівки й під Голобами. Козуля – в Цуманських лісах, там їх стільки, що іноді й не знаєш, куди стріляти першим.
А качка? Озера Шацькі – це ж рай. Сидиш у човні чи в очереті біля Пісочного, а вони летять низько, прямо над головою. Гуси теж сідають, особливо ближче до зими.
Якось бачив, років зо два тому, в господарстві «Полісся» під Ратним – хлопці взяли трьох гусей за ранок. І це не вихваляння, просто місце таке.
Фазанів розводять у кількох місцях. Один знайомий єгер з-під Володимира розповідав, що випускають десь 70% від плану, а решта сама розмножується. Отак.
І ще одне – на лисицю й вовка майже всюди можна. Без обмежень, певною мірою.
Послуги єгерської служби
Ну, єгер – це душа господарства. Буває, приїжджаєш, а тебе зустрічає дядько, який знає кожну стежку, кожне місце, де кабан ночує. А буває – пацан на півставки, якому байдуже.
От у господарстві «Звіринець», що біля села Заріччя (пам’ятаєте той поворот з траси Луцьк-Ковель?), єгер Віталік – легенда. Він тебе й на вишці поставить, і підкаже, коли саме кабан вийде на овес. І чай з термоса наллє. Оце я розумію.
Або ні? Хоча, напевно так.
До речі, в багатьох господарствах тепер є рації, GPS-нашийники на собак – прогрес дійшов і до нас.
І ще одне. Деякі єгері самі собак тримають – лайки, ягдтер’єри. Попросиш – візьмуть свою, бо твоя ще молода.
Умови проживання та інфраструктура
А тепер про те, де жити. Бо полювання полюванням, а спати на землі вже не ті роки.
От уявіть: приїжджаєш у п’ятницю ввечері до господарства біля озера Тур, а там дерев’яний будиночок, пічка тріщить, на столі сало з часником і пляшка самогону від єгеря. І тиша. Тільки собака десь гавкне.
Є й крутіші варіанти – з сауною, більярдом. Один знайомий їздив у «Світязьке полювання» – там номер як у готелі, тільки вікна на ліс. Каже, прокидаєшся – а за вікном козуля стоїть.
Їжа – окрема тема. В більшості готують самі. Свинина? Ні, кабанятина. Борщ з білими грибами. Качина юшка. Якось у Цумані їв шашлик з оленя – до ранку згадував.
От таблиця, щоб легше порівняти (приблизно, бо ціни плавають):
| Господарство | Де приблизно | Проживання | Ціна за день з полюванням (грн) |
|---|---|---|---|
| «Полісся» | Ратнівський р-н | Будиночки, баня | від 2500 |
| «Звіринець» | Ковельський р-н | Мисливський дім | від 3000 |
| Цуманське ЛГ | Ківерцівський р-н | Кімнати в єгерському будинку | від 1800 |
| «Світязьке полювання» | Шацький р-н | Котеджі | від 4000 |
Ціни – приблизно, бо залежить від кількості людей, від того, чи з собакою, чи на кабана, чи на качку.
Як обрати господарство для полювання
Тож як вибрати? От просто список, не дуже структурований:
- Подзвони єгерю заздалегідь. Поговори хвилин 20. Відразу зрозумієш, твоя людина чи ні.
- Запитай про останнє полювання. Скільки кабанів взяли за місяць? Якщо мнуться – біжи.
- Подивись фото не з сайту, а в єгеря в телефоні. Там правда.
- Їдь туди, де вже був хтось із твоїх. Сарафанне радіо – найкраще.
Як казав мій товариш Сашко з Рожища, коли ми пили каву біля тієї кав’ярні з зеленою вивіскою на Львівській: «Краще переплатити сто гривень, але спати в теплі й знати, що тебе не кинуть в лісі самих».
І ще одне. Не гонись за дешевизною. Бо дешево – значить або браконьєри, або звіра немає.
Або ні? Хоча, буває й винятки.
Перескакуючи – бери з собою нормальний одяг. Бо в листопаді в Шацьку дощ і вітер – це щось.
І ще. Якщо їдеш вперше на Волинь – почни з Цумані або Голоб. Там простіше, люди привітніші до новачків.
Отак. Мисливські господарства Волині – це не просто місце. Це люди. Єгері, кухарі, собаки. І ліс, звісно.
Короткий абзац. Просто.
А раптом різко – не терпіти не можу, коли приїжджаєш, а тобі починають розказувати правила, як у тюрмі. Полювання – це свобода, чорт забирай.
Тож обирай серцем. Подзвони. Поїдь. І коли вперше візьмеш кабана в тому лісі, де єгер показав місце ще ввечері – зрозумієш, що все не дарма.
Бачите, як воно. Волинь чекає. З її соснами, озерами й тими господарствами, де тебе зустрічають, як старого друга.
От і все. Або ні, ще одне – якщо раптом спитаєте, куди я сам найчастіше їжджу… ну, це вже за пляшкою розкажу.