Ну, почнемо з того, що зимова рибалка на Дніпрі Київ — це не просто просвердлив ти лунку й сиди. Тут тече. Завжди тече. І якщо ти це не врахуєш — будеш годувати річку мормишками й блешнями до весни. Я вже скільки їх там залишив — і не раджу повторювати.
І от стою я якось під Московським мостом, мінус п’ятнадцять, вітер з лівого берега, а в мене оснастка стоїть, як приклеєна. Чому? Бо я знаю, де саме ставити.
Для того щоб кайфувати на рибалці потрібно бути тепло одягненим. Для цього Вам необхідна термобілизна від Shimano: https://shimano.kiev.ua/odezhda-i-ekipirovka-uk/verhnyaya-odezhda-uk/termobilizna/. Теплий одяг є різний. Обирайте якісне, професійне рибацьке спорядження.
Де на Дніпрі біля Києва ловлять узимку
Але ж спочатку — куди їхати. Вишгород — це класика першого льоду. Там затоки, течія слабша, лід стає раніше. Паркуюсь біля старої заправки ОККО, йду до греблі — і вже через двадцять хвилин перші лунки.
Далі — район Гідропарку. Там, де Русанівський канал впадає, завжди багато народу. Бо плітка стоїть табунцями. Якось у січні стояв біля того бетонного причалу, що біля мосту на лівий берег — за три години відро дрібної, але жирної плітки.
Конча-Заспа — для тих, хто любить тишу. Їдеш через Старий Дніпро, повз ті дорогі котеджі, паркуєшся біля бази «Пролісок» — і вперед, до старих рукавів. Там судак, окунь, іноді лящ на глибині.
До речі. Багато хто каже, що найкраще — під мостом Південним. Там течію трохи ламає опори, і риба тримається саме в тих «кишенях». Я одного разу в лютому взяв там три судаки за ранок — всі по 2–3 кг.
І ще одне. Осокорки, район «Славутич». Там біля старого пляжу є такі ями — до 12 метрів. Коли лід міцний, люди тягнуть ляща на кільце. Я не фанат, але бачив, як витягували по 5–7 кг за раз.
Особливості поведінки риби в річці
От риба взимку на Дніпрі — ледача. Кисню мало, течію не любить. Тож шукає місця, де потік слабший: за опорами мостів, в затоках, біля гребель, де вода крутиться.
Плітка стоїть табунцями на глибині 4–6 метрів. Окунь — біля коряг, біля тих бетонних блоків, що залишились ще з радянських часів. Судак — на бровках, на виході з ям.
Але ж коли відлига — все міняється. Риба піднімається вище, активніше клюють. Якось у грудні було +2, і я під Патона на звичайну мормишку з мотилем тягав плітку одну за одною — ніби весна.
Коротко. Дуже.
Техніка лову на течії
А от техніка — це окрема наука. На течії звичайна зимова вудка не працює. Треба або важка мормишка, або грузило окремо.
Я люблю так звану «гірлянду»: вантаж 15–25 г на кінці, вище на 30–40 см два-три повідці по 10–15 см з мормишками чи гачками. Опускаєш — і вантаж лежить на дні, а повідці грають на течії.
Ще варіант — «паровоз». Два грузила, між ними повідець. Важче налаштувати, але коли попадеш — плітка клюватиме, поки рука не відпаде.
Судак — на блешню або балансир. Але не просто кидати, а ставити на течії так, щоб приманка йшла трохи вбік. Я беру балансир 7–9 см, сріблястий чи синьо-білий — і пускаю за течією метрів на 10–15, потім підтягую.
До речі, під bridges — окрема тема. Там течію ламають опори, і утворюються такі «зворотки». Ставиш лунку метрів за 5–10 від опори — і чекаєш. Часто буває, що судак стоїть саме там.
Рекомендовані приманки та оснащення
От що брати:
- Мормишка — «чортик», «коза», «уралка». Чорна, срібна, з фосфором.
- На живця — тюлька, мойва. Але свіжа! Заморожена — гірше.
- На плітку — мотиль, опариш, иногда тісто з часником.
- На судака — балансири Rapala, Kuusamo, саморобні. Колір — натуральний чи кислотний в похмуру погоду.
Вудки — короткі, 30–40 см, з жорстким кивком, від Shimano найкращі. Котушка — проста інерційна, головне щоб не примерзала.
Ліска — 0,12–0,18. Тонша — чутливіше, але на течії рветься.
От таблиця, що в мене завжди в ящику:
| Риба | Приманка | Глибина | Техніка |
|---|---|---|---|
| Плітка | Мотиль + мормишка | 4–8 м | Гірлянда |
| Окунь | Балансир / блешня | 3–6 м | Пошукова |
| Судак | Балансир 7–11 см | 8–15 м | На течії з відпуском |
| Лящ | Кільце / годівниця | 10+ м | Стаціонарна |
Як казав дядько Вітя з Вишгорода, коли ми сиділи біля його «Ніви» й пили чай з термоса: «Головне — не риба, а щоб оснастка стояла, а не гуляла по Дніпру до Канева».
Безпека на льоду та течії
А от безпека — це святе. Лід на Дніпрі нерівний. Біля греблі може бути 20 см, а за 50 метрів — 5 см і течію видно.
Завжди бери пешню. Стукнув — і зрозумієш. І рятувальні шипи на мотузці. І телефон в кишені, не в рюкзаку.
Ніколи не ходи один на течії. Я завжди дзвоню товаришу — хоч би знав, де шукати.
І ще одне. Коли чуєш тріск — не біжи. Лягай і повзи. Біг — це смерть.
Якось під Гідропарком провалився хлопець — добре, що поруч люди були, витягли. А так — кінець.
Перескакуючи — не пий перед льодом. Серйозно. Реакція сповільнюється, і все.
А раптом різко — не терпіти не можу, коли люди свердлять лунки одну біля одної по 10 штук. Риба не дурна, вона йде. Дай простір.
Тож, друзі, зимова рибалка на Дніпрі Київ — це не про кілограми. Це про ранок, коли сонце встає над мостом, пара над лункою, і ти сидиш, п’єш чай, а кивок раптом — дзинь! І все, ти вже не в Києві, ти десь там, де час зупинився.
Бачите, як воно. Виїжджай. Свердли. Чекай. І коли витягнеш того судака, що весь ранок мучив — зрозумієш, чому ми це любимо.
От і все. Або ні — ще термос візьми, в Shimano якісні. І бутерброд з салом. Бо іноді найкраща риба — це та, що на бутерброді.