Ну, почнемо з того, що спорядження для полювання Волинь – це не про те, щоб витратити півзарплати в «Ібісі» на Грушевського в Луцьку. Це про те, щоб взяти те, що працює саме тут – у наших лісах, на наших болотах, під нашим дощем. Бо те, що ідеально в Карпатах, тут може підвести.
І от стою я якось біля машини під Турійськом, дощ ллє, а в мене нові мембранні штани – і ноги мокрі за пів години. От дивина.
Одяг для різних пор року
Але ж одяг – це основа основ. Уявіть, вересень, Шацьк, ранок, +4, туман над озером, а ти в бавовняній куртці. Через годину ти мокрий і холодний. Тож перше правило – шаровість.
От мій набір на осінь (вже перевірений від Цумані до Голоб):
- Термобілизна. Не тонка, а нормальна, з мериноса чи хоча б з тією синтетикою, що не пахне після трьох днів.
- Фліс 200-300. Дуже зручний той, що з кишенями на блискавці – туди телефон, патрони, все вміщається.
- Мембрана. Я беру Sitka чи ще щось схоже, але багато хто ходить у звичайному «ОхотАктиві» з базару на Привокзальному – і нормально.
Взуття – окрема пісня. До речі. Якщо йдеш на кабана в листопаді під Ратним – бери гумові чоботи з неопреном 5-7 мм. Бо болото. Глибоке болото. А якщо на качку – легші, бо в човні.
І ще одне. Шапка. Не смійтесь. Втрачаєш десь 70% тепла через голову. Я взимку ходжу в шапці-вушанці з хутром, ту, що купив ще років зо два тому на ринку в Ковелі біля тієї кав’ярні з зеленою вивіскою.
Коротко. Дуже.
А взимку? Пуховик. Не тонкий, а нормальний, до -30. І штани з утеплювачем. І рукавиці – такі, щоб можна було стріляти. Бо замерзли пальці – і все, промах.
Зброя та патрони
Та от зброя. У кожного своя любов. Хтось з гладкостволом на качку, хтось з нарізним на козулю.
Але ж на Волині найчастіше – двостволка чи напівавтомат. Бо кабан може вискочити раптом, а перезаряджати болта неколи.
Патрони. Оце важливо! (Хто б міг подумати). На кабана – куля, не дроб. Гвоздь, Бреннеке, або хоча б СП. Я беру Technikula з базару в Луцьку, там дядько Вася продає – завжди свіжі.
На качку – п’ятірка чи сімка, залежно від відстані. А на гуся – трійка чи одиничка.
І ще одне – завжди +20 патронів зверху. Бо якось під Світязем у мене закінчились на останній зграї – і до вечора ходив злий.
Оптика й прилади нічного бачення
Ну, оптика – це вже серйозно. На козулю без бінокля 8×42 чи 10×42 навіть не виїжджай. Я беру старий Carl Zeiss, що дістався від діда – і досі як новий.
Тепловізор? Якщо є гроші – бери Pulsar чи Hikvision. Під Цуманню вночі кабан як на долоні. Але багато хто обходить і без нього – просто вишку ставлять на овес і чекають.
Приціл нічного бачення чи підсвітка? На кабана вночі – так. Але в нас же з 2022-го обмеження, то краще дізнатись у єгеря, чи можна.
До речі, ліхтарик на лоб – обов’язково. Червоний фільтр, щоб звіра не сполохати. І павербанк – бо телефон сідає саме тоді, коли треба зателефонувати єгерю.
Навігація та засоби зв’язку
А от навігація. Волинь – це не поле. Заблукаєш у лісі під Старою Вижівкою – і шукай тебе три дні.
Тож:
- GPS-навігатор Garmin чи хоча б телефон з офлайн-картами (OsmAnd – мій вибір)
- Паперова карта угідь від єгеря. Завжди бери!
- Рація. President чи Baofeng. Бо зв’язку в лісі часто нема.
Якось помітив, коли ми з хлопцями були під Голобами – зв’язок пропав, а рація врятувала. Знайшли один одного за годину.
І ще одне. Компас. Старий, радянський. Телефон розрядився – а компас працює.
Аптечка та елементи безпеки
От аптечка. Не смійтесь. Я її зібрав після того, як один товариш порізав ногу біля Ратного – і кров хлюпала, як із кабана.
Що там має бути (не дуже структуровано, як у мене в рюкзаку):
- Джгут. Два. Бо один може порватись.
- Бинти, пластирі, перекис.
- Знеболювальне – кетанов чи ібупрофен.
- Антигістамінне – бо кліщі в Шацьку з травня.
- Репелент від комарів – без нього в серпні біля озера Тур просто пекло.
Ніж. Хороший ніж. Не той китайський за 200 грн, а нормальний – Morakniv чи хоча б наш «Кізляр».
І ще. Свисток. Сигнальний жилет, якщо колективне полювання. Бо стріляють іноді… ну, ви зрозумієте.
От таблиця, що я завжди перевіряю перед виїздом:
| Обов’язково | Можна вдома лишити |
|---|---|
| Термобілизна | Запасні штани |
| Чоботи по сезону | Третій ніж |
| Аптечка | Великий рюкзак (якщо на день) |
| Ліхтарик + павербанк | Кухоль для чаю (єгер дасть) |
| Документи в герметичному пакеті | Фотоапарат (телефон вистачить) |
Як казав дядько Петро, єгер з-під Любомля, коли ми пили чай біля його хати: «Краще нести і не використати, ніж кричати в лісі „хлопці, а в кого є бинт?“»
Або ні? Хоча точно так.
Перескакуючи – не забудь термос. З гарячим чаєм. Бо коли сидиш на вишці в грудні під Ківерцями, а мороз -18 – це рятує життя.
І ще одне. Запасні шкарпетки. Дві пари. Мокрі ноги – це кінець полюванню.
Отак. Спорядження для полювання Волинь – це не про кількість кілограмів. Це про те, щоб взяти саме те, що врятує в потрібний момент.
Короткий абзац. Просто.
А раптом різко – ненавиджу, коли люди тягнуть пів машини барахла, а потім скаржаться, що втомились. Візьми менше. Але розумніше.
Тож, друзі, збирайтесь з головою. Волинь пробачить багато, але не мокрі ноги й не порожній патронташ.
Бачите, як воно. Їдеш – і знаєш, що все є. І кабан піде, і дощ не страшний, і єгер посміхнеться, бо ти не новачок, що забув ніж.
От і все. Або ні – ще одне: коли збереш рюкзак, вийми половину. І додай термос. Оце і буде ідеальне спорядження для полювання Волинь.