Ранок у лісі. Стоїш, слухаєш. І чуєш — гавкання здалеку. От так і починається полювання з собакою Волинь — коли твій напарник (чотирилапий, вірний) працює десь у гущавині, а ти чекаєш, готовий до пострілу. Знаєте, є полювання без собак — і воно теж цікаве. Але з собакою — це зовсім інше. Це партнерство. Довіра. Розуміння без слів. Чому саме з собакою? Бо вона робить те, що людина не може. Іде за слідом годинами, коли ти втратив би його через хвилину. Знаходить пораненого кабана у непрохідних хащах, куди ти сам не зайдеш. Апортує качку з холодної води, коли ти у вейдерсах застряг би у мулі. Працює носом там, де твої очі безпорадні. Волинь — ідеальне місце для роботи собак. Ліси густі, болота великі, дичини різноманітної багато. Від кабана у глибоких дібровах до качки на Шацьких озерах. Кожен вид полювання — своя порода, свої навички, своя техніка. І коли мисливець і собака працюють злагоджено — от тоді магія (а це важливо!).
Які породи для чого — розбираємося
Давайте одразу чесно. Немає універсальної собаки для всього. Є спеціалісти.
Лайки (російсько-європейська, західносибірська) — для звіра у лісі. Кабан, ведмідь (хоча ведмедя на Волині немає), козуля рідше. Лайка знаходить звіра, облаює, утримує на місці поки мисливець підійде. Чому лайка? Бо голосиста (чути за кілометр у лісі), витривала (може працювати годинами), хоробра (не боїться кабана). Злість до звіра має, але контрольована — знає коли можна хапати, коли тільки гавкати. На Волині лайки популярні у тих, хто полює на кабана. Особливо восени-взимку, коли густі хащі, видимість погана. Собака заходить, знаходить, облаює — ти підходиш, стріляєш. Або собака жене на тебе (на номер) — стоїш, чекаєш, стріляєш. Мінус лайок — вони самостійні (от дивина!). Можуть піти за звіром далеко, повернутися через годину-дві. Треба довіряти собаці, не панікувати що загубилася.
Легаші (англійський сетер, пойнтер, курцхаар, дратхаар) — для птаха польового. Перепілка, куріпка, фазан (де є). Легаш шукає птаха носом, знаходить, стає у стійку (замирає, показує де птах). Мисливець підходить, птах злітає, стріляєш. Волинь не найкраще місце для легашів — бо полів менше, лісів більше. Але де є відкриті угіддя (на півдні області, біля Луцька) — легаші працюють чудово. Курцхаар і дратхаар — універсальніші. Можуть і по птаху, і по кабану слід вести, і качку з води апортувати. Німецькі породи, дуже розумні, легко навчаються. На Волині набувають популярності — бо один собака для різного полювання зручно.
Спанієлі (російський мисливський, спрінгер) — для птаха у густих заростях і водоплавного. Спанієль маленький, юркий, пролазить де великий легаш не пройде. Знаходить птаха, виганяє на крило, потім апортує битого. Для качки на Шацьких озерах — чудовий вибір. Невеликий (поміщається у човні), не боїться води (плаває як видра), апортує охоче. Плюс м’який характер — легко навчити, слухняний.
Лабрадор ретривер — спеціаліст з апортування. По дичині не шукає (це не його робота), але битого птаха знайде і принесе з будь-якої води, з будь-яких заростей. На качкових полюваннях — ідеальний. Сидить тихо у засідці (не шумить, не лякає качку), після пострілу йде по команді, приносить. Може апортувати 10-20 качок за ранок і не втомитися.
Норні (ягдтер’єр, такса) — для норних звірів. Лисиця, борсук. На Волині полюють рідко (лисицю частіше стріляють, ніж норять), але хтось тримає норних. Ягдтер’єр универсальніший — може і у норі працювати, і по кабану слід вести, і качку апортувати. Маленький, але злющий. Кабана не боїться взагалі!
Гончі (російська, естонська) — для зайця, лисиці. Гончак іде за слідом голосом (гавкає безперервно), жене звіра по колу. Заєць біжить, повертається до місця де підняли — там мисливець чекає, стріляє. На Волині гончаків менше, ніж у центральній Україні. Бо ліси густіші, важче женути. Але є аматори — полюють на зайця з гончаками, люблять музику (голос гончака у лісі).
До речі. Багато хто каже, що вибір породи — це питання особистих переваг. Хтось любить лайок (самостійні, працюють далеко), хтось легашів (працюють поруч, під контролем), хтось спанієлів (універсальні, компактні). Треба розуміти під яке полювання бреш собаку, які умови, які особисті переваги.
Як навчити — тренування з нуля
Тепер найважливіше. Маєш цуценя. Що далі?
До 6 місяців — базова соціалізація. Приучення до вулиці, до людей, до звуків. Прості команди: “сидіти”, “лежати”, “до мене”, “ні”. Це фундамент. Без послуху на полюванні нічого не вийде. Не треба поспішати з натаскуванням! Цуценя має вирости, окріпнути. Кістки, м’язи, психіка — все має дозріти. Рання натаска може зіпсувати собаку назавжди.
6-12 місяців — початкова натаска. Залежить від породи. Легаша вчать шукати, ставати у стійку (спочатку на крило, потім на птаха). Лайку водять у ліс, показують сліди, учать гавкати по звіру. Апортування — для всіх порід корисне. Кидаєш іграшку, потім палицю, потім крило птаха (качине, голубине). Собака має приносити у руки, віддавати без боротьби.
Після року — робоча натаска. Вже у реальних умовах. Для легаша — по перепілці у полі. Для лайки — по кабану у лісі (спочатку у вольєрі з ручним кабаном, потім у природі). Для спанієля — по качці на водоймі. Треба терпіння. Много терпіння. Собака не розуміє з першого разу. Помиляється, робить не те. Треба виправляти, повторювати, заохочувати за правильне.
Методи навчання:
- Позитивне підкріплення (ласощі, похвала) — коли зробила правильно
- Ігнорування (не звертаєш уваги) — коли зробила не те
- Легка корекція (рвонути повідок, суворий голос) — коли не слухається
- Ніколи не бити! Це зламає довіру, собака стане боязкою або агресивною
Помічники:
- Досвідчений натасчик (фахівець з тренування) — якщо сам не впевнений
- Клуб мисливського собаківництва — там є майданчики, інструктори, інші власники (можна перейняти досвід)
- Тренувальні бази — де є вольєри з дичиною, спеціальні умови
І ще одне. Натаска не закінчується ніколи. Навіть досвідчена собака потребує підтримки навичок. Тренування перед сезоном (повторити команди, апортування, роботу), робота у сезон (кожне полювання — тренування).
Робота у волинських угіддях — особливості
Тепер про специфіку регіону.
Болотиста місцевість — типова для Полісся. Мокро, мул, очерет. Собака має вміти працювати у воді, не боятися мокнути. Лапи тонуть у мулі, важко йти — треба витривалість. Після роботи у болоті — обов’язково оглянути лапи. Порізи від очерету, присмоктані п’явки, бруд між пальцями. Помити, обробити якщо треба.
Густі ліси — собака йде далеко, не бачиш її. Працює голосом — гавкає, даєш зрозуміти де вона, що робить. Треба вміти розрізняти голос (облаює звіра, чи просто гавкає), орієнтуватися по звуку (звідки голос, як далеко). GPS-ошийник — сучасна річ, дуже корисна. На екрані бачиш де собака, як рухається. Якщо загубилася (пішла далеко за звіром) — знайдеш легко. Коштує 3000-10000 грн, але воно того варте (а це важливо!).
Холодна вода — восени-взимку. Качка на Шацьких озерах, вода +5-10 градусів. Собака плаває, апортує — може переохолодитися. Треба стежити, не перевантажувати. Після роботи — витерти, зігріти. Є спеціальні неопренові жилети для собак (як гідрокостюми). Зберігають тепло у воді. Для часто працюючих у холодній воді — рекомендую.
Колючий підлісок — шипшина, терн, ожина. Собака пролазить, дряпається, може пораниті шкіру, очі. Після роботи — оглянути, якщо є рани — обробити. Є захисні жилети від кабана — міцна тканина, захищає грудину, живіт. Якщо полюєш на кабана з лайкою — дуже рекомендую. Кабан іклами б’є знизу вгору — може розпороти собаці живіт. Жилет рятує.
Кліщі — проблема весна-осінь. На Волині їх багато. Після кожного виходу у ліс — оглядати собаку. Особливо вуха, шия, пах — там присмоктуються найчастіше. Якщо знайшов кліща — видалити (пінцетом, викручувачем спеціальним), обробити місце. Якщо не впевнений — до ветеринара. Профілактика — краплі на холку або нашийник проти кліщів. Діє 1-3 місяці. Перед сезоном обробити обов’язково.
Команди собакам і взаємодія з ними — мова без слів
От тепер про те, як спілкуватися з собакою на полюванні.
Базові команди:
- “Шукай!” — почати пошук
- “До мене!” — повернутися
- “Лежати!” / “Стояти!” — зупинитися, не рухатися
- “Аппорт!” / “Подай!” — принести битого птаха
- “Ні!” / “Нельзя!” — припинити небажану дію
Команди мають бути чіткі. Короткі. Одне слово. Собака не розуміє складних речень — їй потрібен простий сигнал.
Голос — тон важливіший за слово. Похвала — високий, веселий тон. Заборона — низький, строгий. Собака чує інтонацію, розуміє настрій. Не кричи без потреби. Криком можна збудити зайво, налякати дичину. Команди давай спокійно, впевнено. Собака звикне до твого голосу, слухатиме навіть коли тихо говориш.
Жести — для далеких відстаней. Рука вгору — “стояти”. Рука махає — “до мене”. Вказівний жест — “іди туди”. Собака бачить здалеку, розуміє. Треба навчити жестам заздалегідь. Вдома, на тренуваннях. Щоб на полюванні собака знала що означає кожен рух.
Свисток — дуже корисна річ. Чути далі за голос, не лякає дичину так сильно. Різні сигнали — різні команди:
- Один короткий — увага
- Два коротких — “до мене”
- Довгий — “стояти”
- Серія коротких — “шукай активніше”
Собаку треба навчити розуміти свисток. Це як з велосипедом — вмієш, але пояснити важко. Треба практика, повторення.
Інтуїція і довіра — найважливіше. Коли довго працюєш з собакою, починаєш розуміти без команд. Вона дивиться — і ти знаєш що хоче сказати. Вона змінює поведінку — і ти знаєш що знайшла слід. Це приходить з часом. Роки роботи разом. І коли це є — полювання стає магічним. Ви одна команда, розумієте одне одного без слів.
Безпека собаки — як зберегти напарника
Тепер про те, як уникнути проблем.
Кабан — найнебезпечніший для собаки. Поранений або загнаний у кут кабан може накинутися. Іклі гострі, удар сильний. Собака може загинути за секунди.
Як захистити:
- Захисний жилет (міцна тканина, захищає грудину, живіт)
- Не пускати собаку на пораненого кабана одну (тільки коли ти поруч, готовий стріляти)
- Навчити собаку правильно працювати (облаювати з безпечної відстані, а не хапати)
Постріл — собака може потрапити під кулю. Особливо в облаві, де багато стрільців. Або ти сам можеш поцілити, якщо собака вискочить несподівано.
Як уникнути:
- Помаранчевий жилет на собаку (щоб інші бачили)
- Сигнальний ошийник (з дзвінком — чути де собака)
- GPS-ошийник (бачиш на екрані де вона)
- Ніколи не стріляй якщо не бачиш чітко ціль
Втома і перегрів — собака може втомитися, перегрітися (влітку), переохолодитися (взимку у воді). Треба стежити за станом.
Ознаки проблем:
- Важке дихання, язик висить довго
- Тремтіння (холод)
- Нестійка хода, падіння
- Відмова працювати (лягає, не хоче йти)
Що робити:
- Зупинити полювання, дати відпочити
- Напоїти водою (завжди май з собою)
- Зігріти (витерти, накрити, відвезти до машини)
- У серйозних випадках — до ветеринара
Втрата — собака пішла далеко за звіром, не повертається. GPS вирішує проблему. Без GPS — чекай на місці (часто собака повертається туди звідки пішла), кличи свистком, шукай по останньому місцю де бачив.
Отруєння — рідко, але буває. З’їла щось у лісі (отруту для гризунів, падло), отруїлася. Ознаки — блювота, пронос, слабкість, судоми.
Що робити:
- Одразу до ветеринара (час критичний!)
- Викликати блювоту (якщо ветеринар далеко і минуло менше години)
- Дати активоване вугілля
Профілактика — навчити собаку не підбирати з землі. Команда “фу!” має працювати безвідмовно.
Що взяти для собаки на полювання
Коротко про речі.
Аптечка собача:
- Бинт, вата, антисептик (хлоргексидин, перекис)
- Знеболююче (кетопрофен — можна собакам)
- Протизапальне (дексаметазон — за призначенням ветеринара)
- Джгут (на випадок сильної кровотечі)
- Пінцет (виймати кліщів, колючки)
Екіпіру вання:
- Помаранчевий жилет або нашийник
- Захисний жилет (для роботи по кабану)
- Неопреновий жилет (для холодної води)
- GPS-ошийник (дуже рекомендую)
- Повідок міцний, намордник (для перевезення)
Їжа і вода:
- Вода у пляшці (завжди!)
- Миска складна (силіконова)
- Корм або ласощі (заохочення, енергія)
Після полювання:
- Рушник (витерти після води)
- Щітка (вичесати колючки, бруд)
- Ліхтарик (оглянути вечором, знайти кліщів)
Звучить багато? Та все поміщається у невеликий рюкзак. І воно того варте — собака твій напарник, треба про неї дбати.
Полювання з собакою на Волині — це не просто полювання. Це партнерство. Дружба. Довіра. Коли стоїш на номері і чуєш гавкання собаки десь у лісі — знаєш що вона працює. Вірить тобі, виконує свою роботу. Коли вона приносить битого птаха з холодної води — бачиш гордість у її очах. Коли після важкого дня лежить біля багаття, втомлена щаслива — розумієш що це більше ніж просто тварина. Це напарник. Який не кине, не зрадить, працюватиме до останніх сил. Який радіє кожному виходу у ліс, кожному полюванню. Який пам’ятає всі місця, всі пригоди, всі моменти разом. Тож якщо плануєте завести мисливську собаку — готуйтеся серйозно. Це відповідальність. Навчання, тренування, турбота. Але воно того варте — сторіччя. Бо полювання з добре натасканою собакою — це щось особливе. Що неможливо описати словами, треба відчути. І тоді кожен вихід у ліс стане не просто полюванням. А пригодою двох друзів — людини і собаки, що разом шукають, знаходять, радіють успіхам і вчаться на помилках.