Передсвітанок. Глибокий ліс. Стоїш на вишці, чекаєш. І чуєш. Той звук, що змушує серце калатати сильніше — рев оленя десь у темряві лісу. Глибокий, гучний, первісний. От так починається полювання на оленя Волинь — не з випадку, не з легкої прогулянки. А з довгої підготовки, терпіння, поваги до звіра, що вважається королівським трофеєм. Чому саме олень? Знаєте, є дичина проста — заєць, качка. Є складна — кабан. А є та, що вимагає всього — майстерності, досвіду, витримки, поваги. Благородний олень саме така. Великий, обережний, розумний. Полювати на нього — це вже не полювання у звичайному розумінні. Це мистецтво. Волинь не Карпати, де оленя багато. Тут популяція невелика — звір тримається у найглибших лісах, подалі від людей. Але саме це робить полювання особливим. Рідкість трофею, складність здобуття, повага до звіра (а це важливо!). Ліцензія дорога, отримати важко, можливість полювати випадає не часто.
Де на Волині живе благородний олень
Давайте одразу чесно. Оленя тут небагато. Це не основний об’єкт полювання, як кабан чи козуля.
Північна Волинь — Любешівський, Маневицький райони. Глибокі ліси Полісся, болота непрохідні, мало населених пунктів. От там олень почувається безпечніше. Невеликі групи (по 5-10 особин) тримаються у віддалених лісових масивах. Ці місця важкодоступні. Дороги погані, егерів мало, контроль слабкий. З одного боку — добре для оленя (спокійно живе). З іншого — погано (браконьєри теж є, а контролю немає).
Шацький національний парк — офіційно полювання заборонено (природоохоронна територія). Але олень там водиться — знаходить притулок, захист. Це добре для популяції — є безпечне ядро, звідки розселяється на прилеглі території. Навколо парку — мисливські угіддя, де теоретично можна полювати. Але дозволи видають рідко, ліцензій мало. Олень цінний, популяцію берегуть.
Центральна Волинь — поодинокі особини або дуже малі групи. Ліси менші, населення більше, фактор турбування сильніший. Олень тут рідкісний гість — може зайти, пожити трохи, піти далі.
Чому так мало? Історично Волинь не була основним ареалом оленя. Це Полісся — болота, сосняки. Олень любить ліси мішані з повнами, де є жолуді, буковий горіх, багато трави. Такого тут менше. Плюс антропогенний тиск. Населення, дороги, вирубки. Оленю треба великі незаймані масиви — а таких все менше. Та останніми роками популяція повільно зростає (охорона краща, відстріл контрольований). Але до Карпат ще далеко.
До речі. Багато хто каже, що саме рідкість робить волинського оленя особливим трофеєм. Не кожен може похвалитися — взяв оленя на Волині. Це показник майстерності, терпіння, можливо трохи везіння.
Біотопи оленя:
Улюблені місця:
- Діброви зі старими дубами (жолуді восени)
- Узлісся з високою травою (годівля)
- Галявини у глибині лісу (спокій)
- Біля річок та струмків (вода)
- Болотисті ліси (безпека, важко підійти)
Чого уникає:
- Відкриті поля (немає укриття)
- Молоді посадки (мало їжі)
- Населені пункти (люди)
- Дороги з інтенсивним рухом (шум)
Загалом, олень любить спокій. Тишу. Безпечні місця, де не турбують. Тож шукати треба у найглухіших куточках.
Як полювати на оленя — тактика і методи
Тепер про саме полювання. Це не облава на кабана, де галас і загін.
З вишки (засідка) — найпоширеніший метод. Будують або знаходять вишку (на дереві або наземну) біля місць годівлі оленя. Галявини, узлісся, годівниці (якщо є). Сідаєш до світанку, чекаєш. Олень виходить годуватися на світанку або перед заходом. У темряві тримається у лісі (безпека), світлішає — виходить на відкриті місця. Там трава, молоді пагони, жолуді (восени). Чекати треба тихо. Нерухомо. Години. Олень обережний — почує шурхіт, побачить рух — не вийде. Або вийде, але на іншій стороні галявини, де не достріляєш. Коли з’являється — треба оцінити. Самець чи самиця? Якщо самець — які роги? Молодий (2-3 роки, роги маленькі) чи дорослий (5-8 років, роги розлогі)? Дозвіл може бути на конкретну категорію — треба знати що можна брати. Постріл один. Влучний. У вбивче місце (серце-легені, лопатка). Далекий (часто 100-200 метрів). Тож треба вміти стріляти, знати свою зброю, бути впевненим.
З підходу — для досвідчених. Складніше. Знаючи де тримається олень, підкрадаєшся. Тихо, проти вітру, використовуючи укриття. Побачив — зупинився, прицілився, вистрілив. Треба вміти рухатися безшумно (ламка гілки — і олень втікає). Треба вміти читати вітер (олень нюхом чує здалеку). Треба мати терпіння (можна годину підбиратися на 100 метрів). Часто буває — підійшов майже впритул, залишилося метрів 50, раптом вітер змінився, олень понюхав, стрибнув — і нема. От дивина, як швидко ці величезні тварини зникають у лісі!
Під час рюї (гону) — вересень-жовтень. Самці реву ють, кличуть самиць, б’ються за них. У цей час вони менш обережні — зайняті турнірами, увагою самиць. Можна використати манок (імітація реву іншого самця). Домінантний самець почує — подумає що конкурент, піде дивитися. Тут важливо не переборщити — занадто частий або неправильний звук насторожить. Рюя — найдраматичніший час. Реви луною розходяться лісом. Бачиш могутнього самця з розлогими рогами, що виходить на галявину, кидає виклик. Серце калатає, руки тремтять трохи (навіть у досвідчених).
Загінне полювання — рідко використовують для оленя. Бо популяція мала, ліцензій мало, звір цінний. Але теоретично можливо — організована облава, загін жене оленя на стрільців. Складність у тому, що олень швидкий, витривалий. Може пробігти кілометрів 10-15 не зупиняючись. Загінникам важко жени, собакам важко йти за ним. Тож цей метод ефективний тільки у обмежених угіддях, де звір не може далеко втекти. І ще одне. Незалежно від методу — треба знати коли стріляти, а коли ні. Бачиш самицю з оленятами — не стріляй (навіть якщо дозвіл на самицю є). Бачиш молодого самця, а дозвіл на трофейного — не стріляй. Дисципліна і етика понад усе.
Зброя — що вибрати
Олень великий (самці 150-250 кг), міцний. Треба потужна зброя.
Калібр — мінімум 7.62 мм (.308 Win, 7.62x54R). Краще 8-9 мм (.30-06, 8×57 IS, 9.3×62). Такі калібри мають достатню енергію, щоб впевнено вразити на дистанції 100-200 метрів. Слабші калібри (6.5 мм, 6 мм) теоретично можуть, але ризиковано. Поранений олень може втекти далеко, страждати, загинути десь у хащах. Це неетично і незаконно (поранена дичина має бути добрана).
Тип зброї — карабін болтовий найкращий. Точний, надійний, безшумний (болт працює тихо). Напівавтомат теж можна, але він гучніший, важчий, складніший. Популярні моделі: Remington 700, Tikka T3, Sako, CZ 550, Mauser 98. Ці карабіни точні, перевірені часом, зручні для полювання з вишки або з підходу.
Приціл оптичний — обов’язково (а це важливо!). Стріляти доводиться далеко, часто у сутінках (світанок, захід сонця). Без оптики важко прицілитися точно. Збільшення 4-9x оптимально. Менше — недостатньо на далекі дистанції. Більше — поле зору вузьке, важко знайти ціль у лісі.
Важливі характеристики:
- Світлосила висока (для сутінків)
- Сітка з підсвічуванням (червона точка допомагає у темряві)
- Міцність (витримує віддачу, удари)
- Водонепроникність (роса, дощ не повинні зашкодити)
Далекомір — корисна річ. Визначає точну відстань до цілі. Олень може стояти 150 метрів, може 200 — різниця у точці прицілювання значна. Далекомір дає точність. Лазерні далекоміри компактні, точні (±1 метр), недорогі (від 100$). Варто мати.
Куля — експансивна (що розкривається при влученні). Створює велику рану, швидка смерть, менше страждань. Solid (повнооболонкова) не підходить — пробиває наскрізь, не передає енергію, олень може пробігти ще кілометр. Популярні бренди: Nosler, Hornady, Sierra, Norma. Вибирай куля відповідно до калібру і дистанції полювання.
Біпод або стик — для стрільби з вишки чи з підходу. Стабілізує зброю, підвищує точність. На дальніх дистанціях різниця між стрільбою з рук і з опори — величезна.
Сліди і ознаки присутності
Перед полюванням треба знати — де олень. Шукати сліди, ознаки.
Слід копита — олень має розщеплене копито (два пальці). Слід великий (7-10 см довжиною у дорослого самця), глибокий (звір важкий). Відрізняється від козулі (менший, 4-5 см) і кабана (ширший, більш округлий). По снігу або м’якому грунті слід чіткий. По твердому — ледве помітний. Свіжий слід (кілька годин) — краї чіткі, дно вологе. Старий (дні) — розмиті краї, сухе дно.
Погриз і об’їдання — олень об’їдає молоді пагони дерев, кущів. Залишає характерні сліди — обкушені гілки на висоті 1-1.5 метра (козуля об’їдає нижче — 50-80 см). Восени об’їдає жолуді, буковий горіх. Навесні — молоду зелень, кору. Влітку — траву, листя.
Лежки — місця відпочинку. У високій траві, під деревом, на моховій підстилці. Примітий овал 100х150 см. Свіжа лежка — трава ще не піднялася, підстилка тепла (якщо недавно встав).
Погоничні стовпи — дерева, об які олень труться рогами. Під час рюї самці “точать” роги, знімають оксамит (шкіру що покривала роги влітку). Залишають на деревах задири кори, потертості. Знайшовши такі дерева, знаєш — тут самець ходить. Можна організувати засідку поблизу.
Екскременти (посліди) — овальні, темно-коричневі, 2-3 см довжиною. Свіжі — блискучі, вологі. Старі — сухі, світліші. По кількості і свіжості можна зрозуміти — скільки оленів, як давно були.
Рев — восени під час гону. Почувши рев, можна визначити де самець. Голос гучний, низький, чути за кілометр-два у тихому лісі.
Запах — під час рюї самці сильно пахнуть (мускус). Досвідчений мисливець може почути цей запах за десятки метрів проти вітру. Загалом, перед полюванням треба обійти територію, вивчити. Зрозуміти де олень ходить, де годується, де лягає. Це може зайняти дні, тижні. Але воно того варте — знання місць дає величезну перевагу.
Ліцензії на полювання та законодавство
Тепер найскладніша частина. Бюрократія.
Ліцензія на оленя — спеціальний дозвіл, що видається окремо від звичайної путівки. Оленів мало, популяція під контролем, тож ліцензій видають обмежено.
Щоб отримати, треба:
- Бути членом мисливського товариства або мати індивідуальний мисливський квиток
- Подати заяву в управління мисливського господарства
- Сплатити збір (15000-50000 грн залежно від категорії трофею)
- Чекати розгляду (може бути черга, пріоритет у досвідчених мисливців)
Ліцензія вказує:
- На кого дозвіл (самець/самиця, якої вікової категорії)
- Де можна полювати (конкретне угіддя)
- Коли (період дії ліцензії)
Без ліцензії полювати не можна. Це браконьєрство. Штраф величезний (десятки тисяч гривень), конфіскація зброї, кримінальна відповідальність можлива.
Сезон полювання — вересень-січень. Але конкретні терміни кожного року можуть змінюватися. Затверджує Держлісагентство, публікує у офіційних джерелах. Вересень-жовтень (рюя) — на самців. Це найбільш спортивне полювання, самці активні, роги вже сформовані. Листопад-січень — може бути дозвіл на самиць (селекційний відстріл, регулювання популяції). Але рідко — самиць берегуть для відтворення.
Квоти — щороку визначається скільки оленів можна вибрати у кожному господарстві. Це залежить від чисельності популяції, приросту, стану угідь. Волинь — квоти малі. Може бути 5-10 ліцензій на всю область за сезон (для порівняння: у Карпатах — сотні). Тож конкуренція велика, отримати ліцензію важко.
Трофей — після здобуття оленя треба правильно оформити. Голову з рогами везти на оцінку трофею (комісія мисливського товариства або господарства). Вони вимірюють, оцінюють, видають свідоцтво. Без свідоцтва транспортувати, зберігати трофей — порушення. При перевірці можуть бути питання, проблеми.
Етика — окрім законів є неписані правила. Не стріляти по самицях з оленятами. Не брати молодих самців (дати виростти). Не стріляти по пораненому, що йде від іншого мисливця (навіть якщо у тебе є ліцензія — це його звір). Добивати поранену дичину завжди. Навіть якщо треба йти кілька годин по сліду. Олень що помер від ран десь у лісі — це марнування, неповага, погана карма.
Після пострілу — що робити
Вистрілив. Олень упав або побіг. Що далі?
Якщо упав — почекай хвилин 5-10. Не підходь одразу. Поранений олень може підвестися, накинутися (рідко, але буває). Або втекти (якщо рана не смертельна одразу). Спостерігай. Якщо не рухається — обережно підійди. Перевір чи мертвий (палицею штурхни, подивися чи дихає). Переконавшись — можна приступати до розділки.
Якщо побіг — запам’ятай напрямок. Подивися де стояв — чи є кров, шерсть, інші ознаки влучання. Колір крові важливий:
- Яскраво-червона піниста — легені (хороше влучання, звір не далеко піде)
- Темна густа — печінка, шлунок (звір піде далі, треба чекати годину перш ніж йти)
- Світла рідка — м’язи (не смертельно, може йти довго)
Іди за слідом. Крапельки крові, зламані гілки, копитні сліди. Не поспішай — поранений олень може залягти, почувши переслідування побіжить далі. Краще взяти собаку (лайка, ягдтер’єр). Вона візьме слід, знайде швидше. Без собаки можна шукати годинами, а то й не знайти.
Розділка — на місці (якщо далеко від дороги) або після транспортування. Потрібен гострий ніж, навички. Олень великий, важкий, розділяти складніше за козулю чи зайця. Внутрішності треба видалити швидко (щоб м’ясо не псувалося). Шкуру з роги зняти акуратно (якщо плануєте трофей робити). Розділити на частини для транспортування (четвертини).
Транспортування — олень важкий (100-200 кг туші). Сам не винесеш. Треба допомога (2-3 людини) або транспорт (квадроцикл, трактор, машина якщо дорога близько). М’ясо треба охолодити швидко. Особливо влітку-восени. Інакше починає псуватися. Повісити у прохолодному місці, дати обвітритися.
Дозрівання м’яса — оленина жорсткіша за яловичину. Їй потрібен час “дозріти” — повисіти 7-14 днів у прохолодному місці (0-4°C). Тоді м’ясо стає м’якшим, смачнішим. Без дозрівання — жувати важко, смак не той. Тож не квапся різати на шашлик одразу після полювання.
Полювання на оленя на Волині — це не про кількість. Це про якість. Про той єдиний шанс, що випадає раз на кілька років. Про підготовку, очікування, терпіння. Це про повагу до звіра, що вважається королем лісу. Благородний олень — назва говорить сама за себе. Величний, красивий, могутній. Полювати на нього — честь і відповідальність. Це про ті ранки у лісі, коли сидиш на вишці і чуєш рев десь вдалині. Про той момент, коли бачиш могутнього самця з розлогими рогами, що виходить на галявину. Про постріл, що має бути влучним, етичним, швидким. Це про те, що трофей — це не тільки роги на стіні. Це спогад про полювання. Про підготовку, про очікування, про той момент істини. Про повагу до природи, до традиції, до звіра. Тож якщо маєте можливість отримати ліцензію — готуйтеся серйозно. Вивчайте територію, тренуйте стрільбу, набирайтеся терпіння. Поважайте правила і природу. І тоді полювання стане не просто здобуттям трофею, а досвідом, що запам’ятається на все життя.