Світанок у Шацьких лісах. Туман стелиться над землею. Тиша. Чекаєш. От так і починається полювання на Волині — з тієї самої тиші, напруженого очікування, коли кожен шурхіт має значення. Бо тут природа жива. Ліси густі. Болота непрохідні. Дичини багато — від дрібного птаха до великого кабана. Чому саме Волинь? Знаєте, є регіони, де полювання — це радше туризм, шоу для міських людей. А є місця, де це справжнє. Де природа не прикрашена, де треба вміти, знати, відчувати. Волинь — саме така. Полісся непрохідне, ліси дикі, звір обережний. Тут треба полювати по-справжньому. І найцікавіше — різноманіття. Хочеш птаха по болотах — є. Кабана в дібровах — є. Козулю на узліссях — є. Оленя в глибоких лісах — теж є (хоча рідше). Від початківця до досвідченого мисливця — кожен знайде своє.
Чим унікальна Волинь для мисливців
Давайте розберемося. Що робить цей регіон особливим?
По-перше — географія. Волинь — це Полісся. Ліси мішані (сосна, береза, дуб), болота, озера, річки. Ландшафт складний, різноманітний. А це означає різні біотопи — і відповідно різну дичину. Шацькі озера — окрема історія. Навколо них ліси такі, що легко заблукати без провідника (а це важливо!). Птаха там багато — качки, лиски, гуси перелітні. Восени — справжній рай для тих, хто любить птаха. Ліси центральної Волині — густі, з підліском. Там тримається кабан, козуля. Полювати складніше — видимість погана, треба знати місця, вміти підходити.
По-друге — клімат. Помірний, вологий. Зими не дуже суворі (хоча буває по-різному). Це означає, що дичина тут зимує добре, не відходить далеко. Снігу зазвичай небагато — полювати зручно.
По-третє — мисливське господарство. Тут воно розвинене досить непогано. Є державні господарства, є приватні. Є угіддя, де працюють професіонали — егері, які знають кожен кут, кожну звірину стежку.
По-четверте — доступність. З Луцька до більшості угідь — годину-дві їхати. Дороги більш-менш нормальні (хоча в деяких місцях… ну ви розумієте). Не треба тиждень добиратися як на Далекий Схід чи Сибір.
По-п’яте — ціни. Порівняно з західними країнами (Польща, наприклад) — значно дешевше. Порівняно з елітними угіддями у Карпатах — теж дешевше. При цьому якість полювання не гірша, часто навіть краща.
До речі. Багато хто каже, що Волинь — це для тих, хто любить справжнє полювання. Не сафарі з комфортом і гарантованим трофеєм. А саме полювання — з невизначеністю, з викликом, з необхідністю вміти та знати.
Що можна полювати на Волині — види дичини
Тепер конкретика. На кого тут полюють?
Кабан (дикий вепр) — король волинських лісів. Великий, сильний, обережний. Популяція добра — кабана тут достатньо. Тримається у густих лісах, біля боліт, де є їжа (жолуді, коріння, личинки). Полюють зазвичай із вишок або з підходу. З вишок простіше — сидиш, чекаєш, коли вийде на годівлю. З підходу складніше — треба вміти тихо рухатися, чути запах (кабан чує погано, але нюхає добре). Вага трофейних секачів може досягати 150-200 кг. Хоча середні — 80-120 кг. Самиці менші. М’ясо смачне, особливо восени, коли кабан нагуляв жиру на жолудях.
Козуля європейська — найпопулярніша мисливська дичина. Невелика (30-40 кг), швидка, обережна. Живе на узліссях, полянах, у молодих лісах. Любить місця, де ліс переходить у поле — там їжі багато. Полюють з підходу або з засідки. Найкраще — на світанку або перед заходом сонця, коли козуля виходить пастися. Трофей — роги самця, хоча вони невеликі (не як у оленя). М’ясо дуже смачне, ніжне. Цінується високо. Вважається делікатесом.
Олень благородний — є, але рідше. Популяція невелика, полювання лімітоване. Великий звір (150-250 кг самці), красивий, з розлогими рогами. Тримається у глибоких лісах, подалі від людей. Полювати на оленя — це вже серйозно. Треба ліцензія спеціальна, ціна вища, вимоги строгіші. Але трофей того вартий — роги оленя це вже справжній трофей, який вішають на стіну.
Птах водоплавний — качки (крижні, чирянки, широконоски), лиски, гуси (під час міграції). Багато їх біля Шацьких озер, на болотах Полісся. Восени — особливо багато, коли йде перелітний птах з півночі. Полюють з човна, з укриття, з підходу. Треба вміти стріляти по птаху, що летить — не те що по нерухомій мішені. Собака мисливська дуже допомагає — апортує битого птаха з води.
Птах польовий — перепілка, куріпка, фазан (де розводять). Менше популярний, ніж водоплавний. Але теж є охочі. Полюють з легашом або курцхааром — собака шукає, стає у стійку, птах злітає, стріляєш.
Заєць — русак на полях, біляк у лісах (рідше). Класика полювання. Невелика дичина, але полювати цікаво — заєць швидкий, хитрий, петляє. Треба вміти випереджати, стріляти швидко. М’ясо смачне, хоча дехто не любить специфічний присмак. Хутро можна здати — хоча зараз ціни невеликі.
Лисиця — хижак, популяція велика. Полюють для регулювання чисельності (бо лисиця їсть зайців, птаха). Хутро можна здати, хоча не дуже цінне зараз.
Сезонність — коли полювати на Волині
Це критично важливо. Бо полювати можна не завжди, а тільки у дозволені періоди.
Літо (червень-серпень) — відкривається сезон на кабана. Але полюють переважно на молодняк або самиць (селекційний відстріл). Секачів восени краще брати — вони до того часу нагулюють жиру. Птах водоплавний — із серпня (другої половини). Качки, лиски. Але найкраще восени, коли перелітний птах йде.
Осінь (вересень-листопад) — найкращий сезон! Полювання у розпалі. Козуля, кабан, олень (якщо є дозвіл), птах водоплавний, заєць (з жовтня). Погода вже прохолодна — комфортно полювати (влітку жарко). Звір активний — готується до зими, нагулює жир. Ліс красивий — осінні кольори. Загалом, ідеальний час.
Зима (грудень-січень) — полювання триває, але вже менш активне. Холодно, снігу може бути багато (важко ходити). Кабан, козуля, заєць — дозволені. Птаха вже немає (відлетів). Деякі полюють саме взимку — по снігу легко йти за слідом. Можна вистежити, куди пішов звір. Але треба тепло одягатися — можна годинами чекати у засідці.
Весна (лютий-травень) — переважно заборона. Це час, коли звір розмножується, народжує потомство. Полювати не можна (окрім винятків — селекційний відстріл, регулювання хижаків). Є короткий період (травень) коли відкривають на козулю самців. Але це вже кінець сезону. І ще одне. Точні терміни змінюються щороку. Їх затверджує Держлісагентство. Тож перед поїздкою треба уточнювати — що зараз дозволено, а що ні.
Найкращі мисливські господарства Волині
Тепер про те, куди їхати.
Шацьке лісомисливське господарство — одне з найвідоміших. Розташоване біля Шацьких озер. Спеціалізація — птах водоплавний (качки, лиски), але є й кабан, козуля. Переваги: природа чудова, озера, ліси. Інфраструктура непогана — є мисливські будиночки, де можна переночувати. Егері досвідчені. Недоліки: популярне, треба бронювати завчасно. Ціни вищі за середні (бо попит великий).
Любешівське мисливське господарство — у північній частині Волині, ближче до Білорусі. Ліси густі, боліт багато. Кабан, козуля, птах. Переваги: менш популярне (значить менше людей, спокійніше). Дичини багато — угіддя великі, добре впорядковані. Ціни помірні. Недоліки: далекувато від обласного центру. Інфраструктура простіша.
Ковельське мисливське господарство — центральна Волинь. Різноманітні угіддя — ліси, поля, болота. Дичина різна — кабан, козуля, птах, заєць. Переваги: доступне (недалеко від Ковеля — великого міста). Різноманітність дичини. Недоліки: популяція деякої дичини (олень зокрема) невелика.
Приватні господарства — є кілька. Зазвичай менші за площею, але сервіс кращий. Можуть організувати все — від трансферу до приготування трофею. Переваги: комфорт, сервіс, увага. Часто є гарантія трофею (випускають звіра спеціально). Недоліки: дорожче. Менш “дике” полювання (хтось любить справжню природу, а не напівручного кабана). До речі. Вибір залежить від того, що хочете. Комфорт і гарантію — приватне господарство. Справжню природу і дику дичину — державне. Ціну низьку — менш популярні господарства на півночі регіону.
Що потрібно для полювання — документи та дозволи
Тепер важлива частина. Бюрократія. Без неї нікуди.
Мисливський квиток — обов’язковий документ. Без нього полювати не можна. Отримати можна у мисливському товаристві (треба вступити) або оформити індивідуально. Процедура включає іспит (знання правил, видів дичини, безпеки), медогляд. Квиток діє 10 років. Потім продовжувати.
Членство у мисливському товаристві — не обов’язкове, але полегшує життя. Товариство має свої угіддя, організовує полювання, допомагає з оформленням документів. Членський внесок — зазвичай невеликий (кілька сотень гривень на рік).
Дозвіл на зброю — якщо маєте свою. Реєстрація у поліції, дозвіл на зберігання і носіння. Процедура довга, але можлива. Якщо немає своєї зброї — можна орендувати у господарства. Вони надають рушниці, мисливські карабіни. Треба показати вміння поводитися (іспит простий).
Путівка мисливська — купується у конкретному господарстві на конкретний вид дичини і період. Без путівки вбита дичина вважається браконьєрством. Ціна залежить від виду дичини (кабан дорожче за зайця), господарства, сезону. Купують заздалегідь — по телефону, через інтернет, або безпосередньо у господарстві.
Ліцензія — на деякі види дичини (олень зокрема). Це окремий дозвіл, який видається в обмеженій кількості. Отримати складніше — треба подавати заяву, чекати черги.
Страховка — не обов’язкова законодавчо, але дуже рекомендована. Полювання — це ризик. Можна травмуватися, щось може статися. Страховка допоможе з витратами.
І ще момент. Усі ці документи треба мати при собі під час полювання. Єгер або інспектор може перевірити — і якщо чогось немає, можуть бути проблеми (штрафи, конфіскація трофею, навіть кримінальна справа за браконьєрство).
Правила безпеки — що треба знати
Це найважливіше. Бо полювання — небезпечна справа.
Поводження зі зброєю — золоте правило: зброя завжди заряджена (навіть якщо ти впевнений, що ні). Ніколи не спрямовуй на людину. Палець на спусковому гачку — тільки коли цілишся і готовий стріляти. У транспорті зброя розряджена, в чохлі. У таборі — теж розряджена, на безпечці. Заряджаєш тільки на позиції, коли готовий полювати.
Ідентифікація цілі — перш ніж стріляти, переконайся (а це важливо!), що це дичина, а не людина, не корова, не собака. Звучить очевидно? Та є випадки, коли стріляли помилково. Особливо небезпечно у сутінках, у густому лісі, коли видимість погана. Краще не стріляти, ніж стріляти невпевнено.
Напрям пострілу — знай, що за ціллю. Якщо там може бути людина, дорога, село — не стріляй. Куля летить далеко, може пробити кілька дерев. Стріляй у напрямку, де точно нікого немає. У землю (на підйомі), у небо (якщо птах), у безпечну зону.
Сигнальний одяг — носи помаранчевий жилет або шапку. Щоб інші мисливці бачили, що ти людина, а не звір. Особливо важливо у колективних полюваннях (облави на кабана). Хтось каже “та звір побачить і втече”. Може. Але краще живий без трофею, ніж мертвий з трофеєм.
Алкоголь — ніколи під час полювання. Ніколи. Навіть “для розігріву”, “одну маленьку”. Це табу. Алкоголь сповільнює реакцію, погіршує координацію, притупляє увагу. Після полювання, у таборі, коли зброя розряджена і сховане — тоді можна. Але не під час.
Зв’язок — май телефон заряджений. У випадку проблем (заблукав, травмувався) можеш подзвонити. Збережи номери егеря, інших мисливців, рятувальників. У деяких місцях зв’язку немає (густий ліс, болота). Тоді розкажи егерю, куди йдеш, коли повернешся. Щоб знали, де шукати, якщо щось.
Перша допомога — май аптечку. Бинти, антисептик, знеболюючі, джгут (на випадок кровотечі). Знай базові прийоми — як зупинити кровотечу, що робити при переломі. Краще не знадобиться. Але якщо знадобиться — це може врятувати життя.
Що взяти з собою на полювання — екіпірування
Коротко про речі, що знадобляться.
Одяг — камуфляж або нейтральні кольори (зелений, коричневий). Теплий (восени-взимку холодно). Непромокаючий (може дощ). Тихий (щоб не шурхотів при русі). Шапка, рукавички, черевики міцні (будеш багато ходити). Запасні шкарпетки (ноги мають бути сухі).
Зброя та боєприпаси — своя або орендована. Патронів достатньо (але не вантаж — скільки реально використаєш). Чистильний набір (після полювання почистити).
Оптика — бінокль (спостерігати здалеку). Приціл оптичний на рушницю (якщо є). Ліхтарик (для пересування в темряві).
Ніж — мисливський. Для розділки дичини, для різних потреб. Має бути гострий, міцний.
Їжа і вода — термос з гарячим чаєм (взимку-восени зігріває). Перекус (бутерброди, шоколад, горіхи — щось калорійне). Води достатньо.
Рюкзак — зручний, з поясним ременем (розвантажує спину). Не дуже великий (не треба тягати зайве), але достатній для всього необхідного.
Інше — компас або GPS (щоб не заблукати). Вологі серветки. Мішки для дичини. Мотузка. Сірники водонепроникні.
Звучить багато? Та на практиці все вміщається в один рюкзак, якщо розумно пакувати.
Поради для початківців
Якщо вперше на Волині (або взагалі вперше на полюванні).
Візьми провідника — це може бути єгер господарства або досвідчений мисливець. Він покаже місця, розповість про звички дичини, допоможе у критичній ситуації. Витрати невеликі, а користь величезна.
Не поспішай — полювання це не про кількість вбитої дичини. Це про процес, про перебування на природі, про навички. Краще повернутися без трофею, але з досвідом і задоволенням, ніж вбити щось неправильно.
Слухай природу — звуки, запахи, рух. Ліс розмовляє з тим, хто вміє слухати. Птахи тривожно кричать — значить хтось поруч. Звірині сліди — показують, куди йдуть. Вітер — говорить, як підходити (завжди проти вітру, щоб звір не почув запах).
Тренуйся до поїздки — стрільба по мішенях на стрільбищі. Ходіння з вагою (рюкзак). Фізична форма важлива — доведеться багато ходити по пересіченій місцевості.
Поважай природу — не залишай сміття. Не руйнуй нори, гнізда. Бери тільки те, що дозволено і що використаєш. Полювання — це не винищення, а регулювання популяції та отримання трофею.
Вчися у досвідчених — питай, спостерігай, слухай історії. Кожен мисливець має що розповісти. І ці знання цінніші за будь-які книжки.
Полювання на Волині — це більше, ніж просто стрільба по дичині. Це занурення у природу. У ті ліси, що стоять тисячоліттями. У ті болота, де ще не ступала людська нога. Це виклик собі — чи зможеш тихо підійти до обережної козулі? Чи витримаєш годинами чекати на вишці, поки вийде кабан? Чи влучиш по качці, що летить на швидкості? Це зв’язок із традицією — мисливством займалися наші предки століттями. І коли стоїш на світанку з рушницею, чекаючи дичину — відчуваєш цей зв’язок. Відчуваєш, що ти частина чогось більшого, давнішого. Тож якщо плануєте поїздку — їдьте. Волинь чекає. Її ліси, її дичина, її тиша. Підготуйтеся добре — документи, екіпірування, знання. Поважайте природу і правила. І тоді полювання стане не просто трофеєм на стіні, а спогадом, що залишиться назавжди. Ані пуху, ані луски, як кажуть мисливці. І нехай кожен ваш постріл буде влучним, а кожне полювання — безпечним!Retry
